На посівах озимих колосових спостерігатиметься шкідливість личинок хлібної жужелиці (туруна), особливо на площах, де проводили посів по стерньових попередниках. Пошкоджені личинками хлібної жужелиці листки і молоді стебла пшениці мають «змочалений вигляд». У місцях скупчення личинок рослини гинуть, а на посівах утворюються плями у вигляді «лисин». Тривалість пошкодження  рослин озимих культур восени залежатиме від вологості ґрунту. За посухи личинки будуть живитися 15-25 днів, за вологої осені – до 100 днів. Живлення личинок  припиняється за зниження температури до мінусової.

Посіви, особливо після стерньових попередників, повинні бути під постійним наглядом. У випадку появи перших ознак пошкодження рослин посіви необхідно захищати інсектицидами. Економічний поріг шкодочинності (ЕПШ) у посівах озимини – 1-2 личинки хлібної жужелиці / 1 кв. м. (фаза сходи – 3-й листок).

У фази від сходів до кущіння озимих найнебезпечніші шкідники – злакові мухи, через те що значна частина пошкоджених ними рослин відмирає. У рослин, які вижили, знижується зимостійкість. Імаго озимої мухи та опомізи пшеничної восени заселятимуть сходи зернових та відкладатимуть яйця. Шкідливість їх личинок стане помітною навесні 2024 року. Так, вчасно проведені агротехнічні заходи підвищать стійкість рослин до пошкодження їх внутрішньостебловими шкідниками – личинками шведських і гессенської злакових мух – й будуть ефективними проти ураження посівів хворобами.

Загрозу сходам та рослинам зернових колосових культур завдаватимуть сисні фітофаги (злакові попелиці, цикадки), на зменшення чисельності яких впливатиме поєднання різних способів і методів захисту рослин. Динаміка збільшення чисельності злакових попелиць і цикадок залежатиме від гідротермічних умов. При середньодобовій температурі +13... 15 °С і вище, сухої теплої погоди протягом жовтня зазначені сисні шкідники загрожуватимуть посівам озимини, передусім, як переносники вірусних хвороб. Уражені вірусами рослини знижують зимостійкість і можуть загинути взимку або навесні.

По сходах культури при перевищенні ЕПШ шкідниками: цикадки (50-150 особин / 1 кв. м), злакові попелиці (5-10 ос. / 1 рос.), пшенична та шведська мухи (30-50 / 100 помахів сачком), підгризаючі совки (понад 2-3 гус. / 1 кв. м) проводять крайові або суцільні обробки добре розвинених посівів, застосовуючи інсектициди згідно «Переліка пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

За теплої затяжної осені та підвищеної вологості повітря протягом осінньої вегетації створюватимуться оптимальні умови для розвитку в посівах борошнистої роси, септоріозу, кореневих гнилей, бурої листкової іржі та інших плямистостей листя, збудники яких повсюди накопичились у ґрунті та рослинних рештках. Хворі рослини слабшають і можуть загинути під час перезимівлі. Вірогідність захворювань посилюватиметься у випадку сівби непротруєним насінням. Тому за появи інфікування рослин озимини мікопатогенами посіви обприскують.

Посіви ріпаку потерпатимуть від шкідників: хрестоцвітих і ріпакових блішок, ріпакових пильщиків, стеблових капустяних прихованохоботників, листоїдів, біланів, озимої і капустяної совок. Захисні заходи рекомендується проводити за чисельності шкідників, яка перевищує ЕПШ у фазі сходи – 2-4 справжні листки: хрестоцвіті блішки – 3-5 жуків / 1 кв. м, ріпакові блішки – 10% пошкоджених рослин, ріпакові  пильщики – 2-3 несправжні гусениці , 1 рос., гусениці біланів – 2 ос. / 1 кв. м, стеблового прихованохоботника – 1-2 жуки / 40 рос., або 3 жуки / 1 кв. м.

На рослинах озимого ріпаку прогнозується розвиток хвороб.

• Пероноспороз. Уражені листки досить швидко засихають та опадають. Перед зимівлею у рослин часто уражуються розеткові листки, які найчастіше з часом також відпадають. Шкідливість пероноспорозу проявляється у суттєвій втраті асиміляційної поверхні рослин, рослини не накопичують достатньо органічної маси, вони недорозвинуті, втрачають стійкість до несприятливих умов, зокрема до інших інфекційних хвороб, що суттєво підвищує ризик вимерзання рослин в зимовий період.
• Фомоз. На сходах патоген розвивається у вигляді чорної ніжки або світло-бурої плямистості на сім’ядолях, поступово вражаючи рослину до верхівки, викликаючи загибель. Коренева шийка некротизується і часто розтріскується. На стеблах дорослих рослин розвивається бура суха смуга від підземної частини до найнижчих листків. Хворі рослини жовтіють і в'януть. Зараження на ранніх етапах викликає загибель, а на пізніх – знижує врожайність.
• Альтернаріоз. Найхарактернішим симптомом ураження є жовті, темно-коричневі або чорні округлі плями на листках з світлим ореолом навколо плями. На уражених ділянки виразки випадають, листки набувають продірявленого вигляду. Окремі плями зливаються у великі некротичні виразки, листя скручуються, а потім засихають. Уражені частини рослини покриваються оксамитовим темним нальотом під час спороношення грибів, особливо у вологу погоду.

Щорічно істотної шкоди сільському господарству завдають мишоподібні гризуни. Природній запас цих гризунів спостерігається в місцях резервації: на багаторічних травах, сінокосах, пасовищах, перелогах, інших землях з підвищеною вологістю. Надалі мишоподібні гризуни заселятимуть та пошкоджуватимуть посіви озимих зернових культур та озимого ріпаку. За сприятливих погодних умов та достатньої кормової бази щільність мишоподібних гризунів збільшуватиметься.

Враховуючи високі показники життєдіяльності мишей та полівок, у господарствах необхідно встановити постійний контроль за їх розвитком. Систематичні обстеження та вчасні захисні заходи дають можливість стримати розповсюдження шкідників та вберегти врожай. Запобігають розмноженню та розселенню мишоподібних гризунів через дотримання агротехнічних заходів, зокрема знищення післяжнивних решток і сходів падалиці, лущення стерні, збирання соломи і своєчасний основний обробіток ґрунту.

Для винищення мишоподібних гризунів застосовують біологічні чи хімічні препарати (зернові принади), або вносять аміачну воду (150-200 г в нору). Заходи з обмеження чисельності шкідників доцільно проводити при перевищенні ЕПШ, який складає три жилі колонії на озимих культурах та п’ять жилих колоній – на багаторічних травах.

Всі обробки треба проводити, суворо дотримуючись правил техніки безпеки при роботі з пестицидами та агрохімікатами, та тільки зареєстрованими препаратами з «Переліку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».