27 жовтня на базі Черкаської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів відбувся семінар на тему «Діагностика сибірки у тварин та ветеринарно-санітарної експертизи продуктів забою тварин при сибірці».

Метою семінару стало поновлення знань щодо діагностики сибірки у тварин, проведення ветеринарно-санітарної експертизи продуктів забою та вжиття відповідних заходів реагування під час встановлення захворювання.

Семінар проводився для директорів міжрайонних і районної державних лабораторій Держпродспоживслужби та завідувачів державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на агропродовольчих ринках. Всього у навчанні взяли участь понад 30 фахівців ветеринарної медицини діагностичних установ області.

Керівник відділу організації протиепізоотичної роботи Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області Віктор Маламуж акцентував увагу спеціалістів державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на агропродовольчих ринках на необхідності посилення ними контролю у сфері ідентифікації і реєстрації тварин, недопущення реалізації тваринницької продукції (м’яса та молока) від неідентифікованих тварин.

Про діагностику сибірки з патологічного та біологічного матеріалу, сировини тваринного походження та об’єктів навколишнього середовища учасникам розповіла завідувач бактеріологічного відділу Черкаської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби Катерина Лопушнян.

На особливостях проведення ветеринарно-санітарної експертизи продуктів забою тварин при сибірці на агропродовольчих ринках наголосила завідувач відділу ВСЕ Черкаської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби Валентина Власенко.

На завершення семінару фахівці ветеринарної медицини мали змогу поставити свої запитання доповідачам і отримати на них відповіді.

Довідково. Сибірка – це гостре небезпечне інфекційне захворювання всіх видів сільськогосподарських, домашніх і диких тварин, а також людей.

Основним джерелом сибірки є хворі тварини, які виділяють збудник у зовнішнє середовище з сечею, фекаліями, молоком та іншими виділеннями ще до того, як

з’являються характерні клінічні ознаки: підвищена температура тіла, тимпанія, коліки, метеоризм, карбункули, інфаркти.

Особливою небезпекою збудника сибірки є те, що потрапивши у ґрунт, за сприятливих умов (температура зовнішнього середовища не нижче 12℃) він утворює спору. У споровій формі збудник може перебувати у ґрунті необмежений час, лишаючись життєдіяльним і зберігаючи патогенність. Ґрунт, заражений бацилами сибірки, тривалий час (70 і більше років) залишається збудником інфекції для сприйнятливих тварин або людини.