Серед тих, хто продовжує сьогодні боротьбу за вільну Україну з часу повномасштабного вторгнення російської федерації, чимало співробітників Держпрподспоживслужби, зокрема шестеро працівників Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області. Є серед наших і ті, хто вже повернувся з війни (про них розповімо – згодом) і ті, хто продовжує працювати на Перемогу в тилу, займаючись, наприклад, волонтерством. Один із таких – керівник ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області Анатолій Тимофіюк. Від моменту повномасштабного воєнного вторгнення на територію України, бере активну участь у наданні допомоги ЗСУ та постраждалим від воєнних дій внутрішньо переміщеним особам. Долучився до збору коштів для потреб Луцького прикордонного загону. Особисто ініціював та організував збір коштів для придбання «Автоматизованого дистанційно-керованого бойового модуля під кулемет» вартістю 960 тисяч гривень для потреб 100-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ України. В умовах воєнного стану ефективно забезпечує організацію безперебійного та стабільного оформлення відповідних супровідних ветеринарних документів (міжнародних сертифікатів) для експорту на підконтрольні вантажі згідно з законодавством у сферах безпечності харчових продуктів, кормів та в галузі ветеринарної медицини.

Ветеринарна справа для Анатолія Тимофіюка стала не лише професією, а й захопленням. Колеги називають його «справжнім господарником». Разом із дружиною мають сімейну молочно-товарну ферму, на якій трудиться вся родина. Запорука успіху, каже Анатолій Степанович, в тому, що потрібно багато і важко працювати, але ця праця, запевняє, дає результат. Працелюбство прищепив і всім своїм пֹ’ятьом дітям, двоє з яких, також стали ветеринарами, і працюють в цій галузі. Любов до сільськогосподарської праці в родині передалась від найстаршого до найменшого, бо з цікавістю допомагають поратися по господарству вже й онуки. А де є любов до роботи, там є й любов до рідної землі і України.

З ініціативи Анатолія Тимофіюка було організовано чимало волонтерської допомоги для Збройних сил України ще з 2014 року, коли росія зазіхнула на українську землю. Разом із односельцями, гуртуючи навколо ініціативи небайдужих, збирали для мобілізованих односельчан, необхідне, чого на той час найбільше військові потребували: від продуктів до укомплектування. Анатолій Степанович разом з однодумцями організовував збори та поїздки в зону бойових дій. Нині з військовими постійно підтримує зв'язок, відгукується на їхні запити разом із працівниками Головного управління Держпродспоживслужби Волині.

Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, двоє колег з управління, безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини стали на захист країни: один пішов на службу в прикордонний загін, інший – до війська у складі 14-ї окремої механізованої бригади. Анатолій Степанович взявся за допомогу військовим – тут, на місці. Разом з родиною, односельчанами, підприємцями продовжили організовувати збори на передову для хлопців з 14-ї ОМБР. Організовувались поїздки з волонтерською допомогою в Житомирську, Миколаївську, Сумську, Донецьку, Луганську, Харківську області. У поїздку, як правило, вирушали в п’ятницю, щоб в понеділок могти повернутися на роботу. Возили на передову автівки, запчастини, медикаменти, теплі речі, військовий одяг, продукти.

Перша така поїздка з початку повномасштабного вторгнення відбулась у березні до бійців з 14-ї бригади, в якій служив працівник з Держдпродспоживслужби Волині. Возили військовим багато іменних посилок, які не просто було доставити в руки. Втім кожна передача потрапляла за призначенням. Анатолій Степанович пригадує випадок, коли один чоловік з Луцька гнав на передову авто для сина, завантажену продуктами, а назад мав повертатися з волонтерами. Три дні чекав, доки син повернеться з бойового завдання, щоб вони могли зустрітися. Командир бригади, в якій той служив, пропонував лишати авто, запевняючи, що самі передадуть, однак батько не міг поїхати, не побачивши сина. Волонтери з розумінням, в безпечному місці зачекали земляка, і після того, як його син повернувся з позиції, разом повернулися на Волинь.

Анатолій Тимофіюк переконаний, ворога допоможе перемогти лише єдність та згуртованість українців, як це було на початку війни: «Сьогодні всі – від малого до великого, повинні працювати на перемогу. І це саме те, що хотіли б бачити військові, які приходять додому у відпустку з зони бойових дій. Вони хочуть бачити, що тил також працює на Перемогу!».