Впродовж трьох років, за  2015 по 2018 роки у Черкаській області було зареєстровано 18 випадків африканської чуми свиней (АЧС). А з 2019 року до сьогодні на Черкащині не зафіксовано жодного випадку цієї небезпечної хвороби.

Водночас в Україні із початку 2022 року фахівці Держпродспоживслужби зареєстрували 7 випадків АЧС, із яких три випадки в Сумській області та по одному випадку в Київській, Чернігівській, Житомирській і Кіровоградській областях.

Незважаючи на складнощі воєнного часу, фахівці Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області проводять профілактичні заходи щодо недопущення АЧС. З метою забезпечення стабільної епізоотичної ситуації на Черкащині та недопущення занесення африканської чуми свиней на територію області Держпродспоживслужба в Черкаській області рекомендує власникам, які утримують поголів’я свиней, посилити заходи з профілактики АЧС.

Нагадуємо, що африканська чума свиней – це одна з найбільш небезпечних інфекційних хвороб свиней, оскільки характеризується високою смертністю, значними економічними збитками, перебігає гостро, підгостро, хронічно безсимптомно і характеризується лихоманкою, геморагічним діатезом, ціанозом шкіри, некродистрофічними змінами внутрішніх органів.

Що необхідно знати пересічному громадянину про африканську чуму свиней:

- вірус АЧС не передається людині і є безпечним для її здоров’я;

- людина опосередковано (забруднившись матеріалом від хворої, загиблої чи забитої свині) може перенести збудник хвороби на іншу територію, де є сприйнятливі тварини;

- збудник хвороби тривалий час може зберігати свою життєздатність поза організмом.

Що мають знати власники тварин про африканську чуму свиней? Холод тільки консервує збудник АЧС. У трупах свиней вірус зберігається до десяти тижнів, у м'ясі від хворих тварин – до 155 днів, у копченій ковбасі та шинці – до 5 місяців, понад 3 місяці – у гною, до 4-8 місяців – у ґрунті. Вірус залишається життєздатним за несприятливих умов зовнішнього середовища, таких як висихання та гниття. Охолодження, особливо заморожування консервує збудник, а прогрівання впродовж години до температури понад 50°С – знезаражує його. У глибоко заморожених тушах свиней тривалість виживання сягає 15 років. Саме ці особливості вірусу й обумовлюють надзвичайну складність контролю його поширення. Субпродукти від інфікованих свиней перетворюються фактично на біологічну бомбу сповільненої дії, яка «вибухає» кожного разу, коли така заражена продукція контактує з іншими свинями.

Як відбувається зараження свиней? Основний шлях передачі збудника – це безпосередній контакт тварин між собою та перенос збудника від хворої до здорової тварини через посередника, в ролі якого найчастіше виступає людина.

Інвентар, техніка, транспортні засоби, одяг, взуття, що перебували в контакті з хворими тваринами, продуктами їх життєдіяльності (гній, сеча, сперма) чи забою (трупи, кров, м’ясо, сало, шкіри, кістки, внутрішні органи тощо) також здатні сприяти швидкому розповсюдженню хвороби.

Основним резервуаром захворювання є господарства населення та невеликі підсобні свиноферми, у яких широко практикується згодовування свиням харчових відходів.

Додатково ускладнює ситуацію проникнення АЧС у популяцію диких свиней, звідки цей патоген може деколи знову потрапляти до свійських свиней.

Щоб запобігти занесенню вірусу АЧС у господарство, необхідно дотримуватися наступних правил:

- утримувати свиней у приміщенні, дотримуючись закритого режиму роботи;

- обслуговувати тварин лише у змінному спецодязі, використовуючи окремі засоби догляду та інвентар;

- при вході у приміщення, де утримуються свині, обладнати дезкилимки;

- не дозволяти відвідувати господарство стороннім особам;

- не забивати хворих свиней та не переробляти туші захворілих тварин;

- не купувати тварин у місцях стихійної торгівлі;

- не утримувати свиней в домашніх господарствах мисливцям, працівникам лісу та працівникам свиноферм;

- не згодовувати свиням харчові відходи, що містять свинину або продукти забою;

- ретельно і комплексно боротися з гризунами;

- проводити ідентифікацію і реєстрацію тварин у державних установах ветеринарної медицини.