Саранові — це багатоїдні комахи, які належать до ряду прямокрилих. В Україні поширені як нестадні види, так і стадні види саранових, здатні за сприятливих умов утворювати великі скупчення та завдавати значної шкоди сільськогосподарським культурам.
Найбільше господарське значення мають:
Збільшення чисельності саранових найчастіше спостерігається у посушливі роки, особливо на необроблюваних землях, пасовищах, перелогах, узбіччях доріг та занедбаних територіях.
Саранові проходять такі стадії розвитку:
Самки відкладають яйця в ґрунт у спеціальних яйцекладках. Зимують саранові у стадії яйця. Навесні з підвищенням температури відбувається відродження личинок.
Личинки проходять декілька віків розвитку, поступово збільшуючись у розмірах та набуваючи ознак дорослої комахи. Найбільш небезпечними є періоди масового відродження та розвитку личинок.
Дорослі комахи добре літають і можуть переміщуватися на значні відстані у пошуках кормової бази.
Саранові пошкоджують:
Основні ознаки пошкодження:
У разі масового розмноження саранові можуть швидко знищувати посіви та природну рослинність на значних площах.
Розвитку та поширенню саранових сприяють:
Саме такі ділянки часто стають осередками розмноження шкідника.
Обстеження територій рекомендується проводити:
У цей час саранові менш рухливі та перебувають на рослинах, що дозволяє більш точно визначити їх чисельність.
Особливу увагу необхідно приділяти:
Агротехнічні заходи
До ефективних агротехнічних заходів належать:
Такі заходи сприяють руйнуванню місць відкладання яєць та зменшенню чисельності шкідника.
Біологічні методи
Природними ворогами саранових є:
Збереження природних екосистем сприяє стримуванню розвитку популяцій саранових.
Хімічний захист
За перевищення економічного порогу шкідливості застосовують інсектициди, дозволені до використання в Україні.
Найбільшу ефективність обробки забезпечують:
Обробки повинні здійснюватися виключно із дотриманням вимог законодавства у сфері захисту рослин та безпечного застосування пестицидів.
Саранові є природними представниками ентомофауни України. Загрозу для сільськогосподарських культур вони становлять лише у випадку масового розмноження.
Своєчасний моніторинг, проведення профілактичних заходів та оперативне реагування дозволяють мінімізувати ризики поширення шкідника та зберегти врожай.






