В Україні спостерігається зменшення випадків сказу серед тварин. Так, станом на 01 січня 2020 року в Україні зареєстровано 908 випадків сказу, що на 558 менше ніж за аналогічний період 2018 року.

Мал. 1 Кількість випадків сказу тварин з 2009 по 2019 рр.

Стратегія боротьби зі сказом в Україні базується на виконанні комплексу антирабічних ветеринарно-санітарних заходів, направлених на профілактику та ліквідацію сказу серед основних резервуарів даного захворювання, і передбачає:

1)    парентеральну імунізацію (вакцинацію) домашніх тварин, що включає обов'язкову імунізацію  всього поголів'я собак – на всій території країни, котів – у зонах стійкого неблагополуччя, сільськогосподарських тварин – при спалахах захворювання.

2) пероральну імунізацію диких м'ясоїдних тварин, що здійснюється шляхом обробки території України через розкладання принад з вакциною, в тому числі і за допомогою авіатранспорту.

3) проведення епізоотологічного моніторингу, який здійснюється шляхом епізоотологічного обстеження, своєчасного виявлення спалахів хвороби та аналізу епізоотичної ситуації.

Лабораторно дослідження проводиться при підозрах на сказ у тварин, методами, які відповідають міжнародним стандартам.

Контроль якості засобів специфічної профілактики передбачає контроль всіх серій вакцин, що закуповуються за кошти держбюджету для пероральної та парентеральної імунізації.

Так, за 2019 рік парентерально щеплено проти сказу понад шість мільйонів домашніх та сільськогосподарських тварин.

У 2019 році пероральна імунізація диких м’ясоїдних проведена над усією території України за винятком територій, які підпадають під зону проведення операції об’єднаних сил та тимчасово окуповані території. При цьому, розповсюджено за допомогою авіатранспорту 10 861,5 тис. доз та мануально 1 279,2 тис. доз.

Результатом ефективності проведення імунізації диких м’ясоїдних на території України є зниження захворювання на сказ серед тварин, зокрема лисиць.

Довідково:

Сказ (син. гідрофобія; лат. – rabies) інфекційна хвороба з групи вірусних зоонозів, розвиток якої відбувається внаслідок укусу або ослинення хворою твариною, проявляється енцефаломієлітом, що закінчується летально, характеризується проявами різкого збудження рухових центрів, слинотечею, судомами дихальних м’язів, м’язів глотки й тулуба, з наступним їх паралічом.

Сказ є економічним тягарем для всіх країн через високу вартість лікування, діагностики, епідеміологічного нагляду, імунізації тварин і регулювання чисельності популяції диких тварин.

Виходячи з наявної епізоотичної ситуації, вся територія України є зоною стійкого неблагополуччя щодо сказу. Його вогнища реєструються в усіх природно-географічних зонах.

При цьому, розрізняють природні осередки сказу, які формуються й підтримуються дикими тваринами та міські осередки сказу, які розповсюджуються головним чином неімунізованими собаками і котами.