Неправильне застосування протимікробних засобів сьогодні може призвести до того, що завтра вони перестануть діяти. Це загроза не лише здоров’ю тварин, а й безпечності харчових продуктів та здоров’ю людей. Саме тому відповідальне використання лікарських ветеринарних засобів і контроль за їх застосуванням є важливими складовими протидії протимікробній резистентності.
З 18 до 24 листопада триває Всесвітній тиждень обізнаності про антимікробну резистентність (АМР) — міжнародна інформаційна кампанія, покликана привернути увагу до однієї з глобальних загроз громадському здоров’ю.
У межах інформаційної кампанії Держпродспоживслужба розповідає, як здійснюється державний ветеринарний контроль за використанням лікарських ветеринарних засобів, виявленням резистентних мікроорганізмів та залишків протимікробних засобів.
Чому протимікробна резистентність становить небезпеку? Протимікробна резистентність виникає, коли мікроорганізми набувають здатності протистояти дії протимікробних засобів. У результаті лікування інфекцій стає складнішим, тривалішим, а іноді й неефективним.
Одним із чинників розвитку резистентності є неправильне або необґрунтоване застосування протимікробних засобів, зокрема у тваринництві.
Важливо розуміти: резистентні мікроорганізми можуть поширюватися між тваринами, людьми та навколишнім середовищем. Саме тому протидія цьому явищу потребує комплексного підходу відповідно до концепції «Єдине здоров’я».
Одним із важливих напрямів роботи Держпродспоживслужби є розслідування фактів виявлення мікроорганізмів, резистентних до протимікробних засобів, а також залишків таких засобів.
Під час розслідування державний ветеринарний інспектор та/або уповноважений ветеринар вивчає низку питань, що дозволяють встановити можливі причини виникнення проблеми та оцінити дотримання вимог щодо застосування лікарських ветеринарних засобів.
1. Умови утримання та лікування тварин. Фахівці з'ясовують кількість хворих тварин, їх розміщення, способи ідентифікації та відповідність фактичного лікування встановленим вимогам.
Особливу увагу приділяють методам введення лікарських ветеринарних засобів, дозуванню, кратності застосування та тривалості курсу лікування.
2. Наявність і використання лікарських ветеринарних засобів. Перевіряють наявність лікарських ветеринарних засобів у ветеринарній аптеці господарства або на майданчиках їх вирощування, зокрема незареєстрованих засобів.
Також з'ясовують, чи дотримуються встановлених правил використання лікарських ветеринарних засобів та чи забезпечено належний контроль за їх застосуванням.
3. Облік лікування та дотримання періодів каренції. Важливе значення має документування застосування лікарських ветеринарних засобів.
Під час розслідування перевіряють:
Період каренції — це встановлений проміжок часу після останнього застосування лікарського ветеринарного засобу, протягом якого необхідно утримуватися від забою тварини для споживання людиною або використання отриманої від неї продукції для харчових цілей.
Дотримання цього періоду має важливе значення для запобігання потраплянню залишків лікарських ветеринарних засобів у харчові продукти.
Окрему увагу під час розслідувань приділяють профілактичним заходам у господарствах. Зокрема, фахівці аналізують наявність плану профілактичних обробок поголів’я, його відповідність фактичному стану та відсутність у ньому обробок протимікробними засобами. Також вивчають практику застосування лікарських ветеринарних засобів із лікувальною або метафілактичною метою, їх використання через випоювання та лікувальні корми.
Це дозволяє оцінити, наскільки обґрунтованим є застосування протимікробних засобів і чи не створює така практика додаткових ризиків розвитку резистентності.
Розслідування передбачає також аналіз результатів попередніх досліджень та, за необхідності, відбір додаткових зразків біоматеріалу. Зокрема, зразки можуть відбирати у тварин і птиці, які не піддавалися обробкам протимікробними засобами.
Мета таких досліджень — виявлення найпоширеніших серед мікроорганізмів збудників та визначення їхньої чутливості до протимікробних засобів.
Крім того, можуть відбиратися зразки з навколишнього середовища тваринницьких потужностей. Це дає можливість порівняти ознаки резистентності у сапрофітних та індикаторних мікроорганізмів і краще зрозуміти можливі шляхи її поширення.
Протимікробна резистентність не має кордонів між медициною, ветеринарією та довкіллям. Тому ефективна протидія їй можлива лише за умови спільних дій держави, ветеринарних фахівців, операторів ринку та власників тварин.
Держпродспоживслужба наголошує: лікарські ветеринарні засоби необхідно застосовувати відповідально, відповідно до встановлених вимог та під контролем ветеринарних фахівців. Раціональне використання протимікробних засобів, належна профілактика захворювань, дотримання ветеринарно-санітарних вимог і системний державний контроль допомагають зменшувати ризики розвитку та поширення протимікробної резистентності.
Зберегти ефективність протимікробних засобів сьогодні — означає захистити здоров’я тварин і людей у майбутньому.
Детальніше про напрями державного ветеринарного контролю — в інфографіці, підготовленій у межах європейського проєкту EU4SaferFood.
