Анатолій Спиридонович народився в селі Градиськ Маневицької громади. Любов до тварин прищеплена йому з дитинства, адже в господарстві батьки завжди тримали коней, корів, свиней, кролів, і він змалечку допомагав їх доглядати. Коли настав час обирати професію, поклався на інтуїцію і між кількома напрямами обрав ветеринарію. За понад 45 років роботи жодного разу не пожалкував про свій вибір. 

У 1982 році Анатолій НЕРОДИК закінчив Рожищенський зооветеринарний технікум. Після служби в армії вступив до Львівського інституту ветеринарної медицини. Завершивши навчання, прийшов працювати в господарство. Згодом одружився і переїхав до Маневич, де влаштувався в районну ветлікарню на роботу. Починав свою трудову діяльність з простого фельдшера. У той час, пригадує, не було багато посад для лікарів, притім, що спеціалістів вистачало. Нині ж, міркує, навпаки – посади є, бракує фахівців.  

Анатолій Спиридонович не заперечує, що ветеринарія – це певною мірою покликання душі:

«Чим більше робиш добра – тим більше воно віддається тобі сторицею. Коли отримуєш задоволення від роботи і бачиш результат, то вже не дарма прожитий день», – зазначає він, наголошуючи, що хороший ветеринар – завжди старається допомогти і вилікувати.

Анатолій НЕРОДИК – заслужений працівник ветеринарної медицини України. Його трудовий шлях – чималий – від простого фельдшера, лікаря, згодом начальника відділу, потому директора лабораторії і до керівника: спочатку Маневицького районного управління, а нині – начальника Камінь-Каширського районного управління ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області. 

На керівній посаді Анатолій Спиридонович трудиться 20 літ. За цей час змінювалась організація праці, установи були в різних формах, відбулась реорганізація служби. Однак будучи начальником управління, як лікар ветеринарної медицини, він ніколи не відмовлявся від лікувальної справи, бо, як каже, подобається ця професія, яка стала справою життя. За простоту, людяність і професіоналізм його шанують, цінують і поважають. 

«Стався до людей так, як би ти хотів, щоб до тебе ставилися», – одне з гасел Анатолія Спиридоновича в роботі. 

Маючи за плечима чималий досвід, Анатолій Неродик може порівняти умови праці скажімо 20 років тому і тепер. З приємністю констатує, що нині умови роботи значно поліпшилися. Пригадує, як колись купували підводи (вози), щоб ветеринари мали чим добиратися до населених пунктів, нині ж – майже в кожній дільниці є автомобіль. Зроблені сучасні ремонти в установах. Сьогодні в кожного спеціаліста є персональний комп’ютер, про що років 10 тому було й годі мріяти.

Зміни торкнулися й фахівців ветеринарної медицини. Щоб бути хорошим спеціалістом, переконаний Анатолій Спиридонович, лікарі повинні постійно розвиватися. І ті, хто крокує в ногу з часом, сьогодні є висококваліфікованими спеціалістами.

«Якщо хочеш бути хорошим фахівцем, не лише лікарем, треба постійно підвищувати свій рівень кваліфікації – працювати над собою. В іншому разі – ти не професіонал», – переконаний він.

А щоб бути хорошим спеціалістом і керівником, додає Анатолій Спиридонович, маєш заслужити довіру людей і працювати на авторитет: 

«Коли люди хочуть, щоб саме ти їм допоміг, тоді розумієш, що чогось досягнув. Заслуги, подяки і грамоти – ніщо в порівнянні з людською подякою. Бо найвища подяка для лікаря – це людська подяка».

Анатолій Неродик зізнається, що в житті йому завжди щастило на хороших керівників і колег, з якими комфортно працювати і вирішувати поставлені завдання. З приємністю відгукується про конструктив і компроміс в роботі з нинішнім начальником Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області Миколою СЛЄСАРЄВИМ. «Керівник – молодий, але на своєму місці», – каже він.  

Як заслужений працівник ветеринарної медицини, Анатолій Спиридонович радіє, що ветеринарія розвивається, і сьогодні ця спеціальність в Україні, як за кордоном, стає все більш престижною. 

Напередодні свята працівників ветеринарної медицини Анатолій Неродик зичить усім колегам передусім впевненості в майбутньому та в Перемозі України! Працівникам – по можливості віддаватися своїй професії, допомагати людям і тваринам. Мати плани і реалізовувати їх, адже людина, яка планує, не проживає день даремно. Резюмуючи, Анатолій Спиридонович згадує слова, які наголошують на важливості справи: «Лікар лікує людину, а ветеринар – людство!»