Трихінельоз залишається актуальною проблемою багатьох країн світу, адже переносники збудників – це домашні, дикі й синантропні тварини, які спричинюють часте виникнення осередків трихінельозних вогнищ.

Соціально-економічні труднощі в державі, наявність стихійних ринків, торгівля м’ясопродуктами, які не пройшли ветеринарну експертизу, наявність сформованих природних і синантропних вогнищ трихінельозу дають підстави вважати прогноз із трихінельозу й надалі несприятливим.

Чинником передачі інвазії є м’ясо диких та домашніх тварин, отримане при полюванні, вільному випасанні свійських тварин та порушеннями правил утримання, забою тварин і реалізації м’ясопродуктів. Сьогодні трихінельоз серед населення виявляється майже на всій території України, куди завозяться м’ясопродукти з його осередків та порушуються ветеринарно-санітарні правила.

Трихінельоз – це гостре або хронічне захворювання тварин і людей, яке характеризується значними функціональними змінами в органах і системах організму. У людини даний гельмінтоз характеризується гострим перебігом: лихоманкою, м’язовими болями, набряком обличчя, висипами на шкірі, високою еозинофілією; при тяжкому перебігу – ураженням міокарда, легень, центральної нервової системи. Хвороба викликає ускладнення, які часто призводять до летальних наслідків.

Збудником трихінельозу є круглий гельмінт Trichinella spiralis, розміром 1,5 – 2,0 мм. Статевозрілі гельмінти паразитують у кишечнику людей і тварин, а личинкова стадія – у поперечно-посмугованих м'язах. У природному вогнищі людина найчастіше заражається трихінельозом при вживанні в їжу термічно недостатньо обробленого м’яса тварин, зокрема свинини.

Трихінельоз розповсюджений в природі у всьому світі серед хижаків і всеїдних ссавців, а також гризунів. В оточенні людини виникають синантропні вогнища інвазії. За характером епідемічних спалахів трихінельоз нагадує інфекційні хвороби (тиф, туляремію, дизентерію), а за злоякісним перебігом не має собі подібних. Основним джерелом інвазії для людини в синантропному вогнищі є свині. У природі джерелом зараження є дикі кабани, борсуки, єнотоподібні собаки, бурі та білі ведмеді, морські ссавці.

Хвороба завдає великих збитків господарствам багатьох країн (організація трихінелоскопії свинини; утилізація свинячих туш, уражених збудниками трихінельозу; захворювання людей, зниження їх працездатності тощо).

Боротьба з трихінельозом проводиться комплексно (медичними, ветеринарними і мисливськими організаціями).

З метою профілактики та недопущення виникнення даного захворювання керівники господарств та власники тварин зобов'язані:

- забезпечити стійлове утримання свиней;

-  завозити тварин тільки з благополучних щодо трихінельозу господарств;

-  забій свиней проводити лише на забійних пунктах і майданчиках під контролем ветпрацівника;

-  постійно проводити дератизацію у тваринницьких приміщеннях, на територіях ферм, у місцях зберігання кормів, тушки загиблих гризунів своєчасно прибирати та спалювати;

-  забезпечити утримання територій і приміщень звіроферм у належному санітарному стані.

Категорично забороняється:

-  подвірний забій тварин без ветеринарно-санітарного контролю;

-  продаж свинини, м’яса диких тварин без клейма ветсанекспертизи.

Санітарно-освітня робота спрямована на поширення серед населення відомостей про трихінельоз. Особиста профілактика трихінельозу полягає в тому, щоб вживати в їжу тільки обстежене на трихінельоз м'ясо свиней і диких тварин. Не можна купувати м'ясо цих тварин або м'ясопродукти на стихійних ринках при відсутності довідки ветсанекспертизи. При підозрі для повної гарантії м'ясо повинно піддаватися тривалій термічній обробці (не менше 2,5 години) при товщині шматка м'яса не більше 8 см.

Інструкція з діагностики, профілактики та ліквідації трихінельозу тварин (наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.08.2007 N79)