Безбар'єрність — це не лише про доступний простір, а й про повагу у спілкуванні. Людина, яка користується протезом, насамперед є людиною зі своїми інтересами, професією, досвідом і захопленнями. Протез — лише одна з особливостей її життя, а не те, що її визначає. Тому важливо дотримуватись таких простих правил в комунікаціях.
Не варто акцентувати увагу на протезі чи ставити особисті запитання про травму або процес адаптації, якщо людина сама не хоче про це говорити.
Якщо вам цікава її історія, краще запитати делікатно: «Якщо вам комфортно, я із задоволенням послухаю вашу історію».
Такий підхід залишає людині право самостійно вирішити, чи готова вона ділитися особистим досвідом.
Рукостискання з людиною, яка має протез руки, є цілком природним. Якщо людина сама простягає руку — сміливо відповідайте на жест. Якщо ж ви хочете ініціювати рукостискання, можна просто запитати: «Чи зручно вам потиснути руку?»
Це простий прояв поваги до особистого простору.
Люди, які користуються протезами, навчаються, працюють, виховують дітей, займаються спортом, подорожують і живуть активним життям. Не варто жаліти їх або, навпаки, надмірно героїзувати.
Найкраще, що ми можемо зробити, — ставитися до людини природно, з повагою та без упереджень.
І варто пам'ятати:
Безбар'єрність починається тоді, коли ми бачимо передусім людину, а не її особливості.