Україна має значний попит на різні види риби, зокрема ті, що не виловлюються або не вирощуються у достатніх обсягах всередині країни. Тому імпорт рибної продукції має важливе значення. Але перш ніж потрапити до українських магазинів, ресторанів чи інших закладів, імпортна риба проходить державний контроль під час перетину державного кордону України.
За даними міжрегіональних головних управлінь Держпродспоживслужби на державному кордоні, протягом січня–липня 2026 року державний контроль здійснювався щодо 131 003,94 тонни рибної продукції (мороженої риби, оселедця, скумбрії та червоної риби).
Особливо цікавою є географія походження цієї продукції. Україна імпортує рибу не лише з традиційних для цього виду продукції країн Північної Європи, а й із держав Південної Америки, Азії, Африки та навіть віддалених острівних територій.
Найбільшу частину серед наведених у статистиці видів становить морожена риба. За перші сім місяців 2026 року на державному кордоні було перевірено 88 128,09 тонни такої продукції.
Географія походження мороженої риби, що постачається на український рнок, надзвичайно широка. Найбільше продукції надходило з Ісландії, Норвегії, США, Естонії та Латвії.
Водночас український ринок отримує морожену рибу і з набагато більш віддалених куточків світу. Серед країн походження — Аргентина, Індія, Нова Зеландія, Китай, В’єтнам, Чилі та багато інших країн.
Є в статистиці й зовсім незвичні для українського споживача напрямки: Фолклендські острови, Мавританія, Намібія, Танзанія, Уганда, Сальвадор та Японія.
Не менш цікавою є географія імпорту оселедця. За січень–липень 2026 року під час державного контролю було перевірено 19 638,71 тонни оселедця та продукції з нього.
Найбільше оселедця надійшло з Ісландії та Норвегії.
Проте оселедець надходив в Україну не лише з цих двох країн. Серед постачальників — Фарерські острови, Латвія, Естонія, Велика Британія, Нідерланди та Німеччина.
Таким чином, український споживач отримує оселедець переважно з північних морських регіонів, але географія його походження значно ширша, ніж може здатися на перший погляд.
За перші сім місяців 2026 року на державному кордоні було перевірено 7 514,36 тонни скумбрії.
Традиційно найбільшими постачальниками скумбрії стали Ісландія та Норвегія.
Водночас скумбрія надходила до України ще з багатьох країн світу. Серед них — Велика Британія, Нова Зеландія, Китай, Еквадор, Південна Корея, Чилі, Марокко, Уругвай та Фарерські острови.
Така географія показує, наскільки міжнародним є ринок рибної продукції та наскільки різними можуть бути ланцюги постачання одного й того самого виду риби.
Окремо у статистиці виділяється червона риба в асортименті. За сім місяців 2026 року під час державного контролю було перевірено 15 722,79 тонни такої продукції.
Найбільше червоної риби надходило з Норвегії.
Далі серед основних постачальників — Польща, Литва, Велика Британія, Данія, Туреччина, Швеція, Фарерські острови, Перу, Канада, Чилі та США.
Цікаво, що серед країн походження знову фігурують Фарерські острови, а також Перу та Чилі — країни, розташовані за тисячі кілометрів від України.
Таким чином, шлях риби до українського споживача може починатися за тисячі кілометрів від України — у Норвегії, Ісландії, Аргентині, Новій Зеландії, Перу чи навіть на Фарерських островах. Але незалежно від географії походження, перед потраплянням на український ринок імпортна рибна продукція проходить необхідні процедури державного контролю при перетині державного кордону України.