Сумщина: безпека громади - спільна відповідальність у профілактиці сказу

З метою посилення міжвідомчої взаємодії та підвищення рівня обізнаності населення щодо профілактики сказу проведено спільну семінар-нараду за участю представника Конотопського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, сімейних лікарів, лікаря-епідеміолога КНП «Буринська лікарня» та помічника лікаря-епідеміолога Конотопського районного відділу ДУ «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України».

Під час заходу представник Держпродспоживслужби поінформував присутніх про епізоотичну ситуацію щодо сказу на території району, порядок лабораторного підтвердження цього захворювання у тварин, терміни проведення досліджень, а також профілактичні заходи, спрямовані на недопущення його поширення. Окрему увагу приділено алгоритму дій власників у разі, якщо тварина нанесла укуси людині або іншій тварині. У таких випадках тварина підлягає обов’язковому клінічному нагляду протягом 10 днів.

Помічник лікаря-епідеміолога Конотопського районного відділу ДУ «Сумський ОЦКПХ МОЗ України» розповіла про порядок подання екстрених повідомлень у разі укусу, подряпини або ослинення твариною при зверненні людини за медичною допомогою, а також про заходи профілактики сказу серед людей.

Лікар-епідеміолог КНП «Буринська лікарня» наголосив, що своєчасний обмін інформацією між медичною та ветеринарною службами, оперативне реагування та відповідальне ставлення власників тварин є ключовими факторами запобігання поширенню такого небезпечного захворювання, як сказ.

Чому сказ залишається небезпечним

Сказ – це особливо небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин і людини, яке характеризується ураженням нервової системи та майже завжди закінчується летально після появи клінічних ознак.

Основним джерелом інфекції є дикі м’ясоїдні тварини, передусім лисиці. В умовах воєнного стану їх чисельність у багатьох регіонах збільшилась через обмеження полювання та складність проведення пероральної вакцинації диких тварин. Нерідко лисиці наближаються до населених пунктів, оселяються у покинутих господарствах або на околицях сіл. Вірус сказу також може циркулювати серед бродячих собак і котів, єнотовидних собак, куниць, борсуків та кажанів.

Передача вірусу відбувається переважно через укуси, подряпини або ослинення пошкодженої шкіри чи слизових оболонок, коли вірус зі слиною потрапляє в організм. При цьому заражена тварина може виділяти вірус зі слиною за 7-10 днів до появи клінічних ознак.

Основні ознаки сказу у тварин

Найчастіше у тварин спостерігаються дві клінічні форми хвороби.

Буйна (агресивна) форма:

• різка зміна поведінки;
• агресія до людей і тварин;
• рясне слиновиділення, піна з рота;
• хрипкий гавкіт або його відсутність;
• порушення координації та поступовий параліч.

Тиха (паралітична) форма:

• млявість або надмірна лагідність;
• параліч глотки, неможливість ковтати;
• сильне слиновиділення;
• швидкий розвиток паралічу.

У диких тварин характерною ознакою є втрата страху перед людиною та поява поблизу житлових будинків.

Спільна відповідальність громади

Профілактика сказу є спільною відповідальністю органів влади, ветеринарної служби та власників тварин.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування повинні сприяти здійсненню заходів щодо запобігання поширенню інфекційних захворювань та забезпечувати інформування населення про загрози для здоров’я. Тому одним із важливих завдань громад є доведення до власників тварин інформації про небезпеку сказу та необхідність профілактичної вакцинації.

Обов’язки власників тварин

Згідно із Законом України «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин», власники тварин зобов’язані:

• забезпечувати належні умови утримання тварин відповідно до ветеринарно-санітарних вимог;
• виконувати законні вимоги ветеринарних лікарів;
• забезпечувати проведення профілактичних ветеринарних заходів, зокрема щорічної вакцинації проти сказу;
• негайно повідомляти ветеринарного лікаря про підозру на інфекційне захворювання тварин;
• забезпечувати доступ ветеринарних спеціалістів для огляду та проведення необхідних заходів;
• виконувати карантинні та інші обмежувальні заходи у разі їх запровадження.

Крім того, відповідно до законодавства про утримання домашніх тварин, власники повинні:

• оформити ветеринарний паспорт на тварину, у якому фіксуються всі профілактичні щеплення;
• своєчасно проводити вакцинацію та інші ветеринарні обробки;
• забезпечувати безпечне утримання тварини та не допускати заподіяння шкоди людям або іншим тваринам.

У разі якщо тварина покусала людину або іншу тварину, власник зобов’язаний:

• негайно повідомити ветеринарного спеціаліста;
• забезпечити огляд тварини;
• виконувати вимоги щодо 10-денного клінічного нагляду за твариною.

Профілактика – найкращий захист

Найефективнішим способом запобігання сказу є щорічна вакцинація собак і котів. Такі щеплення проводяться спеціалістами державних лікарень ветеринарної медицини на безоплатній основі у межах виконання протиепізоотичних заходів.

Відповідальне ставлення власників до утримання тварин, своєчасна вакцинація та активна інформаційна робота органів місцевого самоврядування є запорукою епізоотичного благополуччя громади та надійного захисту населення від сказу.