Словник безбар’єрності: дитина з особливими освітніми потребами
В Україні кожен має право на освіту. Проте потреби у всіх різні, оскільки кожна людина - і дорослий, і дитина індивідуальні та неповторні.
Є дітки, що потребують більшої уваги і окремий підхід для опанування навчальної програми. Причому це не «пожиттєво», а частіше за все тимчасово – через хворобу, сімейні обставини тощо. Давайте розберемось, який термін варто використовувати для таких діток.
Коректно: дитина з особливими освітніми потребами (ООП)
Некоректно: «особлива дитина», «інклюзивна дитина», «дитина з інклюзією», «інклюзятко»
🔹 Хто такі діти з ООП?
Це діти до 18 років, яким потрібна додаткова підтримка в навчанні.
🔹 Хто може мати ООП:
- діти з інвалідністю;
- діти з родин у складних життєвих обставинах;
- безпритульні діти, діти-сироти;
- діти, що живуть із ВІЛ/СНІД;
- діти з дислексією, дисграфією чи дискалькулією;
- ті, хто тимчасово випав з навчання через хворобу.
📌 Важливо: слово «особливий» тут уживається лише у сполученні «особливі освітні потреби». Тобто ми характеризуємо не дитину, а її потреби.
І завжди пам’ятаємо просте та важливе правило бебезбар’єрної мови - спочатку говоримо про людину, а вже потім про її риси.
