Виробник
Хворі з явними клінічними проявами захворювання (менінгіт, менінгококцемія) заразні лише у період перебування збудника менінгококу на слизовій носоглотки. Це спостерігається лише у 18% хворих.

Здорове бактеріоносійство менінгококу може тривати 2-6 тижнів, після чого організм людини самостійно звільняється від збудника без лікування. Таке явище частіше трапляється у осіб з хронічними захворюваннями носоглотки.

Механізм передачі інфекції лише повітряно-крапельний при тісному контакті з хворим або бактеріоносієм менінгококу. Виділенню збудника сприяють кашель, чхання, нежить.

Менінгокок дуже нестійкий в навколишньому середовищі, швидко гине при висиханні, під дією дезінфікуючих розчинів, пряме сонячне світло вбиває збудник протягом 2-8 годин, у розсіяному світлі він зберігається 5-6 днів, під дією ультрафіолетового випромінювання гине майже миттєво. При кімнатній температурі та високій вологості (70-80%) збудник зберігається до 3-5 днів.

Для даного захворювання характерна сезонність, максимум захворювань припадає на лютий – квітень, коли найбільша скупченість людей у приміщеннях та створюються умови для тривалого зберігання збудника у повітрі.

Хворіють на менінгококову інфекцію люди різного віку, найчастіше діти до 10 років. Можуть спостерігатись як спорадичні випадки, так і епідемічні спалахи, що частіше виникають у дитячих колективах закритого типу, гуртожитках, казармах.

Інкубаційний період становить від 2 до 10 днів, у середньому він складає 3-4 дні.

Клініка. Розрізняють локалізовані та генералізовані форми менінгококової інфекції. До локалізованих форм відноситься менінгококовий назофарингіт, до генералізованих - менінгококцемія (сепсис), менінгіт, менінгоенцефаліт.

З клінічних форм найчастіше зустрічається менінгококовий назофарингіт. Початок гострий. Хворі скаржаться на головний біль, закладеність носа, нежить. Температура тіла може залишатися нормальною, але здебільшого підвищується до 38°С і вище. Гарячка триває лише 1-3 дні. Ніяких специфічних проявів менінгококовий назофарингіт не викликає.

Хворі, як правило, почуваються задовільно і швидко одужують. Однак назофарингіт може бути продромом генералізованих форм хвороби.

Менінгококцемія розпочинається гостро з ознобу, гарячки, підвищення температури тіла до 39-41°С, у частини хворих передує назофарингіт. Спостерігається виражена інтоксикація - головний біль, ломота в м’язах та суглобах, блювота. Немовлята відмовляються від їжі та у них з’являється характерний крик. Вже через 12-48 годин від початку хвороби з’являється характерна кров’яниста висипка у вигляд зірочок, яка локалізується на тулубі, кінцівках, сідницях та обличчі. Елементи висипки мають неправильну форму, нерівні краї, дещо виступають над поверхнею шкіри, багряного кольору. Розміри висипки коливаються у межах - від ледве помітних до великих крововиливів у шкіру. Характерною є симетричність висипки.

Важкі випадки менінгококцемії ускладнюються інфекційно-токсичним шоком, крововиливами у внутрішні органи, в тому числі у нирки, надниркові залози, у головний мозок, міокард та оболонки очей.

Менінгококовий менінгіт також розпочинається раптово: підвищується температура тіла, з'являються дуже сильний головний біль та блювання без нудоти. Найхарактерніші зміни спостерігаються з боку нервової системи: світлобоязнь, реакція на шумові подразники, ригідність потиличних м'язів. У немовлят часто виявляють напруження і випинання тім’ячка голови. У деяких хворих з’являється кров’яниста висипка, помірні явища ринофарингіту, які швидко зникають. Далі виникають корчі, частіше відмічаються у дітей раннього віку.

Типова поза хворого - він лежить на боці з відкинутою назад головою і приведеними до живота колінами. У тяжких випадках хворі втрачають свідомість.

Причиною смерті при менінгококовому менінгіті найчастіше є набухання та набряк головного мозку. При цьому на фоні загальної інтоксикації і менінгіальних синдромів спостерігається втрата свідомості, різка задишка, багряно-синюшне обличчя, блювання, розлади дихання і серцево-судинної діяльності, корчі, збудження або депресія. Смерть настає від зупинки дихання.

У багатьох випадках у хворих одночасно спостерігаються клінічні прояви гнійного менінгіту (головний біль, блювота, менінгеальні симптоми) та менінгококцемії (висока інтоксикація, геморагічний висип, розлади гемодинаміки).

Протиепідемічні заходи.

  • В епідемічному осередку виявляються особи, які спілкувалися з хворим протягом останніх 10 днів. Організовується їх огляд лікарем інфекціоністом та ЛОР-лікарем, з метою виявлення хворих на назофарингіт.
  • За контактними особами встановлюється медичне спостереження протягом 10 днів (вимірювання температури тіла, огляд слизової носоглотки та шкіряних покривів тіла).
  • Контактні особи обов’язково одноразово бактеріологічно обстежуються на менінгокок, для цього натще або через 2 години після їжі відбирається мазок із носоглотки.
  • У приміщеннях, де перебуває хворий проводиться протяжне провітрювання, кварцове опромінювання та ретельне вологе прибирання з використанням дезінфікуючих засобів, а також знезараження столового посуду. Обмежують участь контактних осіб у масових заходах. Заключну дезінфекцію в осередках не проводять.

До заходів профілактики менінгококової інфекції можна віднести:

  • Своєчасне звернення за медичною допомогою хворих з явищами гострої респіраторної вірусної інфекції з метою раннього виявлення та встановлення діагнозу менінгококова інфекція, а також надання кваліфікованої медичної допомоги.
  • Зменшення перебування у погано провітрюваних приміщеннях з великим скупченням людей, особливо, де є хворі з явищами ГРВІ.
  • Здоровий спосіб життя, особливо у зимово-весняний період перебувати на свіжому повітрі не менше 2-3 годин та вживати у достатній кількості калорійну та вітамінізовану їжу.
  • Користування індивідуальним посудом, серед молоді обмежити тісне спілкування.

Пам'ятку підготувала головний спеціаліст епідеміологічного відділу Управління організації державного санітарно – епідеміологічного нагляду Головного управління Держсанепідслужби у м.Києві Алексєєва І.В.