Виробник
Основним фактором, що забезпечує виживання правцевої палички та зберігання в природі - є зданість її до спороутворення. Спори мають високу стійкість. Вони витримують кип’ятіння до 50 хвилин. У висушеному стані спори зберігають життєдіяльність до 10-15 років. При попаданні в сприятливі умови (температура +36  +38 градусів, достатня вологість, наявність поживних речовин, відсутність кисню), спори переходять у вегетативну форму. Такі ідеальні умови створені в ранах. Вхідними воротами збуднику можуть бути різні по характеру та локалізації відкриті рани (проколи, занози, порізи, потертості, відкриті переломи, опіки, відмороження, укуси, некрози, запальні процеси). Втручання з приводу аборту поза медичними закладами може стати причиною післяабортального правцю. Інфікування пупочної рани  при недотриманні асептики при пологах, може стати причиною правцю у новонародженних.

Джерелом та резервуаром правцевої палички є травоядні тварини, гризуни птахи і люди, в кишківнику яких знаходиться збудник правцю та виділяється в навколишнє середовище з фекаліями. Із грунту бактерії можуть попадати в приміщення, на різні предмети та матеріали. Частота носійства спор правцевої палички людиною становить від 5-7 до 40%, при чому висока ступінь носійства відмічається у людей, які професійно чи в побуті  стикаються з грунтом або тваринами (сільськогосподарські робочі, конюхи, доярки, асенізатори, працівники парників та інші).
До правцю сприйнятливі усі люди у будь-якому віці. Можливе повторне захворювання, тому що в перехворілих правцем імунітет до захворювання не формується. Для захворювання характерна сезонність - весняно-літня. Серед захворілих переважно мешканці сільської місцевості, люди зайняті садівництвом, діти та особи похилого віку, саме в цих групах реєструється більшість летальних випадків.

Інкубаційний період триває від декількох днів до 1 місяцю, в середньому не перевищує 1-2 тижні. Захворювання починається гостро, лише інколи відмічають напруженість та посмикування м’язів на травмованому місці, головний біль, пітливість, роздратованість. Раннім признаком захворювання є тупий тягнучий біль в області вхідних воріт інфекції, навіть в повністю закритій рані.

Основні специфічні симптоми виникають на початку захворювання:
  • тризм - напруження та судомні скорочення жувальних м’язів;
  • тонічні судоми мімічної мускулатури надають обличчю своєрідний вираз – зморщений лоб, звужені очні щілини, розтягнуті губи, опущені вуголки роту;
  • затруднене глотання, яке супроводжується біллю, викликає судомні спазми м’язів глотки;
  • ригідність потиличних м’язів, обумовлена тонічними судомами скелетної мускулатури.
В розпалі захворювання судоми розповсюджуються на м’язи тулуба та кінцівок. Тіло людини вигнуто дугою. Судоми продовжуються від декількох секунд до хвилини. Їх провокують слуховий, зоровий та дотиковий подразники. Напади судом виникають несподівано. Обличчя хворого набуває страждальний вигляд, стає синюшним, хворі стогнуть та кричать, підвищується температура тіла, обличчя покривається крупними краплями поту, появляється гіперсалівація, часте серцебиття, задишка. Судомний приступ розвивається та посилюється при зберіганні ясної свідомості хворого, спутана свідомість та марево наступає незадовго до смерті.

Прогноз захворювання завжди тяжкий.

Одним з найнебезпечніших ускладнень правцю є асфіксія. Разом з тим існує думка, що асфіксія і зупинка серця не є ускладненнями, а проявом тяжкого перебігу захворювання. До ускладнень також відносять пневмонію, розриви м´язів, переломи кісток, компресійні деформації хребта. Наростаюча  при судомах гіпоксія може сприяти спазму коронарних судин та інфаркту міокарда, зупинці серцевої діяльності. В період одужання можливі м´язові контрактури і паралічі черепних нервів. Правець у новонароджених може ускладнюватися сепсісом.
Лікування правцю проводять у відділенні інтенсивної терапії та реанімації при участі лікаря-анестезіолога.
Роз’єднання по відношенню до контактних осіб не проводяться, оскільки хворі не викликають небезпеку для оточуючих. Дезінфекцію у вогнищі також не проводять. Диспансерний нагляд за перехворілими здійснюється протягом двох років.

Захворювання легше попередити ніж його лікувати.

Тому, неспецифічна профілактика правцю направлена на попередження травматизму у побуті та на виробництві, виключення зараження ран, ранню та ретельну  їх обробку.
Специфічну профілактику правцю проводять у плановому і екстреному порядку. Наказом МОЗ України №48 від 03.02.2006р. “Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів” передбачено щеплення для прфілактики правцю за віком: у трьох, чотирьох та пятимісячному віці вакциною АКДП; у 18 місяців вакциною АаКДП; у 6 років АДП анатоксином; у 14 та 18 років АДП-М анатоксином, а також  дорослим  кожні 10 років асоційованими препаратами (АДП або АДП-М) чи монопрепаратами (АП).  Після закінченого курсу імунізації організм людини тривалий час (біля 10 років) зберігає здібність до швидкого (протягом 2-3 діб) вироблення антитоксинів у відповідь на повторне введення препаратів з АП-анатоксином.
Екстрену профілактику правцю проводять за схемою відповідно до  наказу МОЗ України №198 від 05.08.1999р. “Про вдосконалення профілактики, діагностики та лікування правця” при будь-яких травмах, пов´язаних з порушенням цілісності шкіри та слизових оболонок, опіках і відмороженнях, покусах тваринами, проникаючих пошкодженнях кишківника, позалікарняних абортах і пологах, гангрені чи некрозі  тканини будь-якого типу, довготривалих абсцесах, карбункулах. Вона починається з первинної обробки рани та одночасної специфічної імунопрофілактики. Екстрену профілактику треба проводити якомога раніше, проте можливо аж до 20 дня з моменту травми, з урахуванням тривалості інкубаційного періоду.

В Україні простежується зональне районування правцю. На західні та південно-західні області країни припадає 57-62% усієї захворюваності правцем.
За останні 15 років у м.Києві зареєстровано 11 випадків правцю, з них 3 смертельні: помер 63 річний чоловік та 81 річна жінка у яких дані про щеплення були відсутні, а також 62 річний чоловік у якого після останнього щеплення проти правцю пройшло більше 10 років.

У 2008 році зареєстровано 1 випадок правцю у 63-х річної жінки, травмованої під час наїзду велосипедиста. Захворіла не щеплена проти правцю за протипоказами, але на щастя життя їй було врятоване тільки після введення протиправцевої сироватки.