Статті

Епідемічна ситуація у світі з інфекційних хвороб, що мають міжнародне значення, залишається напруженою.

Так, за далеко неповними даними ВООЗ у 2015 році продовжувалися реєструватися спалахи холери, особливо в країнах Африки (в Танзанії зареєстровано 10412 вип., з них 159 з летальним наслідком, епіднеблагополуччям охоплена половина регіонів країни, в Демократичній республіці Конго зареєстровано 19705 вип., в Уганді – за 12 міс. 2015 року зареєстровано 65 летальних випадків від холери, спалахи холери реєструвалися в Південному Судані, Кенії, Нігерії, Гані, Малаві, Мозамбіку, Зімбабве), у країнах Карибського басейну (в 3 країнах зареєстровано 30654 вип., в т.ч. на Гаїті – 30080, у Домініканській республіці 509, на Кубі – 65 вип.), епіднеблагополуччя зареєстровано у Мексиці.

Основними чинниками епідемічного розповсюдження  холери, як і раніше, були проблеми з водозабезпеченням, низький рівень гігієнічних  знань населення, недостатній рівень медичного забезпечення.

Крім того, в країнах світу відмічалося епіднеблагополуччя з інших, давно відомих хвороб, що мають міжнародне значення. Поодинокі випадки захворювань на чуму зареєстровані в США, Замбії, 284 випадки на Мадагаскарі, з них 77 з летальним наслідком. Щорічно в світі реєструється біля 200 тис. випадків захворювань на жовту гарячку (90% в країнах Африки), біля 30 тис з них з летальним наслідком.

В останні роки з’явилися нові виклики для системи охорони здоров’я держав світу та ВООЗ – гарячка Денґе зареєстрована у країнах Американського регіону (найбільше в Бразилії – 1485, 397 підозрілих, 761 з летальним наслідком), Азії. Завезені випадки реєструвалися в Росії та Україні.

Гарячка Чикунгунья зареєстрована у 22 країнах Американського регіону, на Філіппінах, в окремих країнах Африки, Індії, Близькосхідний респіраторний синдром (БСРС, Mers-cov) зареєстровано в 11 країнах Близького Сходу, найбільше у Саудівській Аравії – 1270 вип., 499 з летальним наслідком. Завезені випадки реєструвалися в США, 7 країнах Європи, 5 країнах Азії, в 2 країнах Африки, всього захворіло 1618 осіб, з летальним наслідком 579 (35,7%).

Одним з найбільш серйозних викликів для країн світу та ВООЗ були епідспалахи хвороби, спричиненої вірусом Ебола, які спричинили вкрай небезпечну епідемічну ситуацію в країнах Західної Африки (Гвінея, Ліберія, С»єра-Леоне), а поодинокі завезені випадки захворювань реєструвалися і в інших країнах світу. Всього зареєстровано 28635 випадків, з них 11314 (39,5%) закінчилися летально.

 В окремих країнах світу (Канада, США, Панама, Болівія, Аргентина, Великобританія та ін. ) реєструвався Хантавірусний легеневий синдром та ін.

Географічно Україна розташована у центрі Європи, у зв’язку з чим постійно існує проблема нелегальних мігрантів з країн Близького Сходу, Азії, Африки, які прямують у   країни Європи, крім того,   активні міжнародні зв’язки України з багатьма країнами, в т.ч. неблагополучними з холери та інших хвороб, які мають міжнародне значення, постійно сприяють ризику занесення та розповсюдження цих хвороб у країні.

Враховуючи вищевказане – епіднагляд за рівнем поширення інфекційних хвороб і особливо гострих кишкових та заходи, щодо санітарної охорони території країни від особливо небезпечних хвороб, які мають міжнародне значення залишаються надзвичайно актуальними.

В Україні відмічається зростання рівня захворюваності на гострі кишкові інфекційні захворювання, у 2015 році зареєстровано 9478 хворих,
(на 17,25 більше попереднього року), показник 22,6 на 100 тис. населення.

Звертає на себе увагу збільшення питомої ваги ГКІ з невстановленою етіологією на 2,3%, (питома вага 44,2% від усіх ГКІ). Показник захворюваності 97,64 на 100 тис. населення.

Про неблагополуччя з кишкових інфекційних захворювань свідчить і тенденція до збільшення кількості спалахів у останні роки. Так, у 2012 році зареєстровано 34 спалахи, постраждали 673 людей, у 2013 році, відповідно 48-822, 2014 -68-1260. Впродовж 2015 року зареєстровано 101 спалах гострих кишкових інфекційних захворювань під час яких постраждало 1549 осіб, у тому числі 704 дітей (45,4%).

За етіологічним фактором  у 2015 році 48 спалахів викликані сальмонелами (47%), 18 – ротавірусами (18%), 8 – вірусами гепатиту А (8%) та у 27 випадках (27 %) – іншими збудниками.

За місцем виникнення – у 2015 році - 37 спалахів виникло в організованих колективах у дошкільних, навчальних та оздоровчих закладах із загальною кількістю постраждалих 500, у тому числі 392 дитини (78 %) – у дошкільних закладах (24 спалахи – постраждало 278 осіб, з них 276 дітей), навчальних закладах (11 спалахів – 190 осіб, з них 85 дітей), оздоровчих закладах (2 спалахи – 32 особи, з них 31 дитина).

З об’єктами ресторанного господарства та торгівлі пов’язано 30 спалахів з загальною кількістю захворілих 466, у тому числі 91 дитина (19,5 %), у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській, Херсонській, Черкаській, Чернігівській областях, м. Києві. При цьому, значна частина об’єктів ресторанного господарства, з якими пов’язані спалахи та групові захворювання, відносяться до ФОП і знаходяться на спрощеній системі оподаткування.

Серед населення у побуті зареєстровано 27 спалахів, під час яких постраждало 497 осіб, з них 214 дітей.

Основні фактори  передачі були –  харчовий та водний.

Переважав харчовий фактор передачі інфекції (готові страви – 90%, кондитерські вироби – 2%). Причинами, що сприяли виникненню спалахів ГКІ в дитячих навчальних та виховних закладах, на об’єктах ресторанного господарства і торгівлі були грубі порушення санітарного законодавства при технології приготування, зберігання страв, недотримання правил особистої гігієни особами, які брали участь у приготуванні страв; у побуті – залучення до приготування страв випадкових осіб, які не обізнані з правилами особистої гігієни, порушення технології приготування їжі, зберігання харчових продуктів без належного температурного режиму, вживання недоброякісних продуктів харчування, готових страв.

Зареєстровано 3 спалахи, пов’язаного з водним фактором передачі (постраждало 190 осіб, з них 148 дітей) – 1 спалах гострої кишкової інфекції (постраждало 155 осіб, з них 121 дитина) у Бортничах м. Києва, 2 спалахи ротавірусної інфекції у смт. Оженіно Рівненської області та м. Золотоноша Черкаської області (постраждало 35 осіб, з них 27 дітей).
Спалахи реєструвались на 24 адмінтериторіях: Харківська, Черкаська – по 10; Львівська – 9, м. Київ, Вінницька – по 8, Дніпропетровська – 7, Одеська, Чернігівська – по 6, Житомирська – 5, Волинська, Херсонська – по 4,  Запорізька, Київська, Хмельницька – по 3, Донецька, Івано-Франківська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська – по 2, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Чернівецька області – по 1.

Слід зазначити,  за 6 міс. 2016 року епідситуація ще більше загострилася.

За 6 міс. 2016 року – 75 спалахів проти 47 в 2015 році, під час яких постраждало 831 осіб, в т.ч.  454 дітей (54,6%).. У 2016 році за етіологічним фактором : 28 спалахів (45,2%) викликані сальмонелами, 14 ротавірусами (22,6%), 9 – іншими встановленими збудниками (14,5%), 8  - вірусом гепатиту А (12,9%), у 3 вип.  (4,8%)) – іншими невстановленими збудниками.

Одним з важливих чинників, який впливає на рівень захворюваності гострими кишковими інфекційними хворобами, є безпека води для населення.

В Україні питне водопостачання майже на 80% забезпечується за рахунок поверхневих вод. В той же час практично усі поверхневі, а у окремих регіонах і підземні води за рівнем забрудненості не відповідають  вимогам санітарного законодавства до джерел водопостачання. У той же час наявні очисні споруди з технології очистки та знезараження питної води не спроможні очистити її до рівня показників безпеки. Основні забруднювачі поверхневих водойм – перевантажені каналізаційні споруди, які перебувають у незадовільному технічному стані та потребують капітальних ремонтів та реконструкції, що фактично не проводились через відсутність фінансування а також у багатьох випадках несанкціоновані випуски неочищених стічних вод.

Основними джерелами, які формують стабільно високі рівні забруднення водоймищ, особливо рік Дністер і Дунай, залишаються організовані скиди стічних вод та дощові води за межами Одеської області. Понад 90% забруднення стоків дають водоканали міст, областей та промислові підприємства гірничовидобудівного та металургійного комплексів м.м. Дніпродзержинська, Нікополя, Дніпропетровська, Кривбасу та західного Донбасу.

Під наглядом Держсанепідслужби України у 2015 році знаходилося 16215 (у 2014 - 169670 джерел централізованого водопостачання населення, з них 1741 комунальних (у 2014 -1336), 4641 відомчих (у 2014 р. - 4474), 6684 сільських (у 2014 р. 6566) водогонів і 160343 джерела децентралізованого водопостачання (у 2014 р. – 160225).

Із загальної кількості водогонів 3,2% не відповідають санітарним нормам (у 2014 р. – 3,1) Питома вага нестандартних проб питної води, відібраних з джерел централізованого водопостачання за санітарно-хімічними та бактеріологічними показниками за останні роки становить 15,7% та близько 4,6 відповідно.

Найбільша кількість нестандартних проб питної води з централізованих систем водопостачання реєструється, як і раніше, на сільських водогонах, найменша – на комунальних. Зокрема, 353 сільських водогонів (5,3%) не відповідають санітарним нормам і правилам (у 2014 р. – 354 -5,4%).

На якість питної води систем централізованого водопостачання, як і раніше, негативно впливає незадовільний санітарно-технічний стан водогінних споруд і мереж, відсоток зношеності яких становить в окремих регіонах від 305 до 70.

Зміна форм власності та передача сільських водогонів на баланс органів місцевого самоврядування загострили проблему забезпечення населення питною водою гарантованої якості. Водогони знаходяться в незадовільному технічному стані, населення змушене проводити ремонт за свої кошти. На багатьох сільських водогонах немає очисних споруд та знезаражуючих установок, відсутній виробничий лабораторний контроль якості питної води.

В той же час, централізованим водопостачанням забезпечено лише четверту частину сіл країни, решта населення споживає воду із колодязів та індивідуальних свердловин, які також у переважній більшості знаходяться у незадовільному санітарно-технічному стані.

Епідемічних ускладнень з холери, як і в попередньому році в країні не зареєстровано.

Проводилися заходи щодо забезпечення готовності закладів і установ охорони здоров’я та територіальних органів, установ Державної санепідслужби до роботи на період ускладнення епідемічної ситуації з інфекцій, які мають міжнародне значення, зокрема, холери. Відкориговано плани  перепрофілювання госпітальних та лабораторних баз із розрахунком необхідних сил і засобів на поодинокі та масові випадки захворювань на зазначені інфекційні хвороби. Складено плани перепрофілювання усіх бактеріологічних лабораторій, перевірена готовність лабораторій, які проводять дослідження на холеру. У всіх регіонах проводилися учбово-тренувальні та практичні заняття з локалізації вогнищ інфекційних хвороб, що мають міжнародне значення.

У всіх регіонах передбачено госпітальні бази з затвердженими списками персоналу на випадок виявлення поодиноких та масових випадків зазначених хвороб, проводилися заходи щодо забезпечення функціональних підрозділів госпітальної бази та лабораторій необхідним обладнанням, діагностичними та медикаментозними препаратами, розроблені та узгоджені плани перепрофілювання відділень закладів охорони здоров’я в функціональні підрозділи госпітальної бази, проводилися моніторингові перевірки готовності закладів охорони здоров’я і, зокрема, госпітальних баз до роботи в умовах виявлення вищевказаних хворих.

Серйозною проблемою залишається знезараження стічних вод інфекційних стаціонарів – у переважній їх кількості очисні споруди відсутні, в зв’язку з чим знезараження випорожнень хворих проводиться «горшковим» методом, що не забезпечує гарантії ефективності їх знезараження (Київська, Херсонська області та інші). У 2-х підрозділах госпітальних баз Херсонської області відсутні майданчики спецобробки санітарного транспорту, що доставляє хворих з підозрою на інфекційні хвороби, в т.ч., що мають міжнародне значення.

Забезпеченість більшості підрозділів госпітальних баз основним обладнанням та апаратурою складає 80-90%, в окремих областях вона недостатня. Так, у Полтавській області відсутні апарати штучного дихання у 5 районах, підлягає поновленню апаратура в 2-х районах, ще в 4 районах недостатня забезпеченість обладнанням, медикаментами відділень анестезіології та інтенсивної терапії. У Київській області забезпеченість підрозділів ГБ необхідною апаратурою на 65%., в Закарпатській – на 70%, у Вінницькій – на 20%, зношена, підлягає заміні, у Львівській області - забезпеченість на 72%, у Запорізькій – на 66%, 45% обладнання підлягає заміні, лабораторне обладнання – на 30%, у зв’язку з вичерпним ресурсом, недостатньо апаратури (відсутні апарати штучної вентиляції легень, кардіограф з автономним живленням) тощо. У Кіровоградській області недостатньо апаратури, у Чернівецькій, Чернігівській областях в окремих палатах інтенсивної терапії вона підлягає оновленню.

Крім вищевказаного, ускладнюють ситуацію і інші несприятливі фактори: політичні, соціально-економічні (зниження рівня життя населення, викликане економічними труднощами, міграція населення  у зв’язку з анексією АР Крим, проведенням АТО у східних областях), ускладнення доступу населення до спеціалізованої медичної допомоги та впливу на санепідситуацію в зв’язку з реорганізацією системи охорони здоров’я, в т.ч. Державної санепідслужби, екологічні (повені в окремих регіонах та постійні пошкодження водогінних, каналізаційних електричних споруд і мереж на території, де проводиться АТО та ін.).

Проводився лабораторний моніторинг циркуляції збудників холери, за результатами якого із 118970 осіб з дизфункцією кишківника та хворих на ГКІ, обстежено 41201 осіб (34,6 %), у 2014 році відповідно – 34242 осіб (28,7%), культур холерного вібріону 01 не виділено. Холерні вібріони не 01 виділено від 25 осіб у регіонах, території яких віднесені до І типу епідемічних проявів холери: у Дніпропетровській – 1, Донецькій – 2, Запорізькій – 7, Миколаївській – 1, Одеській – 14. На цих територіях із 51692 осіб з дизфункцією кишківника обстежено 33810 (65,4%), у попередньому році – обстежено 29317 (49,5%). Питома вага обстежених в регіонах, віднесених до 1 типу епідемічних проявів, коливалася від 59,8% (Дніпропетровська область) – до 99,8% (Донецька область), в інших найбільш вразливих областях вона склала: Миколаївська – 70,3%, Одеська – 67,2%).
У регіонах, віднесених до ІІ типу епідемічних проявів обстежено 7391 осіб із 67278 осіб із дизфункцією кишківника, що складає – 6,2 %. У попередньому році відповідно – 4190 із 70086 – 5,97%. Питома вага обстежених коливалася від 0,14% (Рівненська область) до 27,1% (Харківська область).

Не обстежувалися такі хворі у Волинській та Закарпатській областях.

За даними галузевої звітності в Україні в 2015 році на холеру лабораторно обстежено 41325 особи, від якихпроведено 62773 досліджень. Із них 41201 осіб з дизфункцією кишківника та хворих на ГКІ, культур холерного вібріону 01 не виділено.
Холерні вібріоні не 01 виділені у 5 регіонах від 25 осіб (Дніпропетровська – 1, Донецька – 2, Запорізька – 7, Миколаївська – 1, Одеська – 14 області). Їх кількість збільшилась майже в 2 рази порівняно з 2014 р. (14 осіб).

При проведенні моніторингу на холеру об’єктів довкілля виділено 20 культур холерного вібріону 01 (2014 р. – 15), зокрема, у Запорізькій області – 11 (м. Мелітополь, вода р. Молочна) та 9 у Харківській області (смт. Зачепівка – вода з річки, м. Барвінкове – вода зі озера).

Виділені культури мали типові основні біологічні властивості, авірулентні, визначені як епідемічно безпечні та віднесені до біовару Ельтор, з них 18 серовар Огава і 2 серовар Інаба (Запорізька обл. – 10 серов. Огава та 1 серов. Інаба, Харківська обл. – 8 серов. Огава та 1 серов. Інаба). Культури виділені із проб прісної води.

За 6 місяців 2016 р. зареєстровано 61994 осіб з дизфункцією кишечника, з яких обстежено – 9186 осіб. Результати негативні. З об’єктів довкілля всього досліджено 4377 проб. З них виділено 322 культур холерного вібріонуне 01 (прісна вода – 246, морська – 59, стічна – 17).

За результатами зовнішнього контролю якості лабораторних досліджень, проведеного лабораторією особливо небезпечних інфекцій ДЗ «Український центр з контролю та моніторингу захворювань МОЗ України» проведеного у 2015 році лабораторіями, яким були надані бактеріологічні завдання для  виявлення збудника холери, вирішені вірно, що свідчить про готовність лабораторій ОНІ лабораторних центрів Державної санепідслужби до проведення досліджень на холеру.

В умовах складної епідемічної ситуації з багатьох особливо небезпечних інфекційних хвороб, які мають міжнародне значення, та активізації міжнародних зв’язків Україии, велике значення мають заходи по недопущенню їх занесення в Україну.

 



Автор: від 27.07.2016





  

Відеорепортаж